Завершення переговорів щодо укладення всеосяжної угоди про інвестиційну співпрацю

30 грудня, за день до Нового 2021 року Китай і ЄС заявили про завершення переговорів щодо укладення всеосяжної угоди про інвестиційну співпрацю. Переговори тривали рівно 7 років, були проведені 35 раундів.

Угода історичного значення передбачає обопільне розширення доступу до ринків для інвестицій. Воно охоплює ключові сфери, які не були відкриті один одному, такі як фінанси, телекомунікації, виробництво електромобілів, послуги, зелені технології і т.д.

За минулі 20 років інвестиції ЄС в Китай - 140 млрд євро. А інвестиції Китаю в ЄС – 120 млрд євро. На сьогодні КНР є найбільшим торговим партнером ЄС, а ЄС - другий торговельний партнер Китаю. Угода виведе інвестиційне співробітництво на новий рівень.

Угода зробить двосторонні ділові зв'язки тіснішими, прозорими і передбачуваними. Воно призведе до досягнення домовленості в ще більш широких масштабах аж до створення зони вільної торгівлі, тому вселяє оптимізм в ділові кола в цей непростий час.

Реакція фондових ринків Китаю і Європи вже красномовно відображає нестримний оптимізм. Значення цієї Угоди виходить далеко за двосторонні рамки. Воно послужить потужним стимулом для світової економіки, яка зазнає глибокі рецесії через пандемію.

Вважається, що Угода забезпечить стабільність і надійність глобальних ланцюжків виробництва і постачання. Це має особливо важливе значення сьогодні, коли цим ланцюжках загрожує розрив через Ковід-19. Угода – це тріумф мультилатералізму, а також відповідь на унілатералізм.

Поки Вашингтон підвищував мита на ввезений з Китаю товар, він вже втратив статус найголовнішого торгового партнера Китаю, який він утримував понад 10 років, зійшовши на 3-е місце після АСЕАН і ЄС. А в постковідний час ринок - це найбільш дефіцитний ресурс.

Поки Вашингтон зосередився на політизації та ідеологізації економічного співробітництва, вводив ряд китайських підприємств до списку санкцій, Китай і ЄС вирішили надати один одному ще більш преференційні умови, покращуючи один для одного діловий клімат.

Очікується, що трансконтинентальна магістраль Китай – Європа під назвою «Залізний караван» зіграє ще більшу роль в стимулюванні двосторонніх зв'язків.

Для її кращого, успішного функціонування в Китаї будуть вкладені мільярди дол. Для модернізації прикордонної інфраструктури, а також будуть прокладені нові шляхи магістралі в період 14-ї п'ятирічки. «Залізний караван» знайде новий блиск, що не затьмарять ніякі хмари.

Разом із тим, існує експертна думка, що інвестиційна угода, підписана між Китаєм і Європейським Союзом 30 грудня 2020 року несе вигоду більшою мірою китайській стороні. Однак святкувати перемогу Пекіну ще рано — документ чекає важкий процес ратифікації в парламентах держав Євросоюзу.

Всеосяжна інвестиційна угода ЄС і Китаю (CAI, Comprehensive Agreement on Investment) регламентує принципи та правила взаємного інвестування, а також зрівняння можливостей інвесторів на території Євросоюзу і КНР. У ньому прописані механізми регулювання і захисту інвесторів, прозорість і підзвітність, а також широкий доступ до ринку обох сторін і рівність іноземних інвесторів з національними. Учасники договору зобов’язуються створити один одному сприятливі умови для інвестування в різні сфери економіки.

Нагадаємо, що переговори про цю угоду велися з 2013. Вона ґрунтується на нормах Світової організації торгівлі (WTO), зокрема використовується Генеральна угода про торгівлю послугами (GATS), а також Міжнародної організації праці (МОП, ILO).

Стратегічним завданням Угоди є зняття нинішньої асиметрії. Китайський ринок значною мірою закритий для прямих європейських інвестицій і надзвичайно зарегульований. Чого тільки варта примус інвесторів до передачі технологій китайським компаніям. Тоді як китайські інвестори донедавна відчували себе на загальноєвропейському ринку навіть краще, ніж удома.

Втім, Євросоюз в Угоді обмежив доступ китайських інвесторів до низки чутливих секторів — енергетичній інфраструктурі, сільському господарству, рибальству, гірничодобувній промисловості, суспільних послуг і ін. При цьому, якщо від Євросоюзу потрібно лише дотримання норм вищезазначених міжнародних організацій, то КНР підпадає під ряд особливих вимог.

Зокрема, Китай бере на себе зобов’язання по GATS +, щоб розширити доступ європейських інвесторів до ринків фінансових, екологічних, комп’ютерних та будівельних послуг, повітряного і морського транспорту. Китай також бере на себе зобов’язання відкрити ринки приватної охорони здоров’я, транспортних засобів на нових джерелах енергії, хмарних послуг, а також комп’ютерних систем бронювання. У секторах, не пов’язаних з послугами, Китай бере на себе комплексні зобов’язання розширити доступ у виробничому секторі, а також (хоча й обмежені) зобов’язання щодо сільського господарства, рибальства, гірничодобувної промисловості та енергетики.

Угода зобов’язує державні підприємства діяти відповідно до комерційних міркуваннь і не допускати дискримінації при купівлі та продажу товарів або послуг.

Для інвесторів обох сторін дозволяється безперешкодне відвідування країн до здійснення інвестицій. А менеджерам і фахівцям їх дочірніх компаній дозволяється безперешкодно працювати до 3-х років.

Всі інвестори рівні, а деякі рівніші

В Угоді прописані принципи зрівнювання можливостей інвесторів. Серед них — вести відповідальний і чесний бізнес, дотримуватися стандартів охорони навколишнього середовища та охорони праці, прихильність і ратифікація конвенцій МОП, в тому числі про недопущення примусової праці.

Угода включає перелік правил прозорості регулюючих і адміністративних заходів, забезпечення процесуальної справедливост і права на судовий перегляд, в тому числі в справах, пов’язаних із законодавством про конкуренцію. Крім того, Угода передбачає рівний доступ компаній до органів по стандартизації іншої сторони. Ліцензійні та кваліфікаційні вимоги і процедури не повинні бути складними, заплутаними й непрозорими, а бути засновані на положеннях WTO.

Сторони зобов’язуються надавати одна одній інформацію, завдяки якій можна буде з’ясувати, чи відповідає конкретна особа або організація зобов’язаннями. Таким чином, планується досягнення прозорості. Примусова передача технологій названа неприпустимою, як і втручання в договірну свободу при ліцензуванні технологій.

Для дотримання положень Угоди і у випадках суперечок спочатку будуть влаштовуватися двосторонні консультації. У разі відсутності компромісу суперечки розглядатиме спеціальна Арбітражна комісія.

Сторони планують створити органи нагляду за інвестиціями на рівні віце-прем’єра КНР і виконавчого віце-президента ЄС. Буде сформована спеціальна робоча група для моніторингу та обговорення виконання положень про усунення розходжень. Нарешті, ЄС і Китай зобов’язуються продовжувати переговори щодо захисту та врегулювання інвестицій протягом 2-х наступних років після підписання.

Думки західних експертів в оцінці європейсько-китайської угоди сходяться в тому, що Китай більшою мірою виграє від Угоди. Ерік Браттберг, директор європейської програми Фонду Карнегі, вважає, що Угода частково стала відповіддю на «першу фазу» торгової угоди США з Китаєм (нагадаємо, що вона зобов’язувала Китай наростити на $200 млрд обсяг закуповуваних у США товарів, але той не виконав своїх обіцянок). Експерт вважає, що Євросоюз обманює себе в тому, що Китай буде дотримуватися встановлених норм.

Якщо розглядати ситуацію з боку Китаю, то він залишається у виграші. Такої думки дотримується Тереза Фаллон, директор Центру досліджень Росії, Європи і Азії. «Пекіну вдалося стимулювати подальші європейські інвестиції для підтримки економічного і технологічного розвитку Китаю; підвищити легітимність режиму, попри порушення прав людини в Гонконзі, Сіньцзяні та інших місцях; і що можливо найбільш важливо, вбити клин між ЄС і США, не допускаючи формування між ЄС і США єдиного фронту проти Китаю при адміністрації Байдена». Експерт однозначно стверджує, що для ЄС Інвестугода з Китаєм це помилка.

Якуб Ханда, директор європейського центру з питань політики безпеки, вважає, що ЄС в цій ситуації повинен стати тою силою, яка буде вимагати цивілізованих підходів від Китаю. «Ось чому ЄС повинен включити в якості обов’язкової умови, що угода набуде чинності тільки після того, як Китай припинить рабську працю і концентраційні табори». Експерт також запропонував: «ЄС повинен додати пункт, який дозволить забезпечити швидку колективну оборону за допомогою санкцій, якби Пекін стратегічно шантажував одну з держав-членів ЄС, як він зараз робить з Австралією».

Сам факт узгодження Угоди 30 грудня 2020 до вступу в посаду нового президента США, є викликом єдності Заходу. А як зазначив Філіп ле Корренон, старший науковий співробітник в європейсько-азіатських програмах Фонду Карнегі, «Пекін починає рік з переваги перед Вашингтоном».

Які ж існують шанси для CAI пройти ратифікацію у парламентах країн Євросоюзу?Не очікуються проблеми в парламентах країн, які його активно лобіювали, — Німеччині і Франції. Але процес ратифікації не обіцяє бути простим в Центрально-Східній Європі (ЦСЄ), де ряд країн мають стратегічні відносини зі США й імплементують антикитайські заходи (зокрема, в телекомунікаційній сфері).

Китаю варто зробити серйозні лобістські зусилля, і сигнали про це вже є. Так, на 9 лютого намічено саміт Китай — ЦСЄ в форматі 17 + 1. Зазвичай в ньому з китайської сторони брав участь прем’єр Лі Кецян, але на цей раз представляти Піднебесну буде особисто Сі Цзіньпін. Очевидно, він намагатиметься зняти напруженість з держав, які орієнтуються на США, і одночасно вселити упевненість у своїх регіональних союзників. Можна стверджувати, що від результату цих переговорів і буде залежати успіх ратифікаційного процесу в цілому.

Прямого впливу на Україну інвестугода ЄС і Китаю мати не буде. У разі його вступу в силу, вітчизняні фінансово-промислові компанії, що мають активи в європейській юрисдикції, можуть скористатися новими інвестиційними можливостями. Перш за все, це стосується капіталовкладень в Китай, зараз робити це безпосередньо з України складно і пов’язано з високими ризиками.

Водночас, у світлі анонсованого початку переговорів з КНР про вільну торгівлю України буде надзвичайно цінний європейський досвід, накопичений в ході розробки та переговорного процесу інвестугоди. Головне, щоб офіційний Київ виявив бажання з ним познайомитися, а Брюссель був готовий їм поділитися.